Відповідно до ст. 8 Паризької конвенції фірмове найменування охороняються в усіх країнах членах Паризького союзу без обов'язкової подачі заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною торгівельної марки.
Українське законодавство висуває наступні вимоги до найменування юридичної особи:
- Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування;
- Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом;
- Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Можна зробити висновок, що фірмовим найменуванням юридичної особи є її скорочене найменування, тобто те що міститься в лапках після зазначення організаційно-правової форми. Завжди доцільно визначати фірмове найменування в статутних документах підприємства.
Відповідно до міжнародного законодавства, Цивільного Кодексу, Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" використання фірмового найменування без достатніх на те підстав є актом недобросовісної конкуренції, що порушує права власника і є підставою для відшкодування збитків, відновлення ділової репутації. При цьому на фірмові найменування поширюються загальні вимоги щодо пріоритету, схожості та ідентичності, спорідненості товарів та послуг.
Незважаючи на такі обнадійливі формулювання ми завжди радимо отримувати додаткову охорону для фірмових найменувань шляхом їх реєстрації як торговельних марок. Це дозволить уникати не завжди конкретних формулювань положень конкурентного законодавства і використовувати більш конкретні вимоги законодавства про торгові марки.
Порядок реєстрації торгової марки